Останнім часом почав аналізувати певні моменти минулого.Прийшов до однієї цікавої, як мені здаєть, квінтесенції.
Душа людини, звісно за всіх не ручаюся, з часом існування перетворюється на темну шафу, в якій ховається ціла армія скелетів, як своїх так і інших,що постійно прагнуть вилізти назовні(не без успіху ,слід відзначити).Ми перетворюємося на добровільних кладовиків.Свого роду Плюшкіних,що не можуть позбутися старого, а інколи навіть прихоплюють чужого.
Залишаються відкритими стандартними питання Как біть, і шо,блять з усім цим робити?

"Нет ни в чём вам благодати
Со счастьем у вас розлад
И умны вы так не к стати
И красивы не в попад..."(с)

Чудова пісня для чудового дня.
Умка и броневичек))

"Судьба спускает дураку только до поры до времени. Затем следует предупреждение. Тому , кто не внемлет, она наносит удар. Иногда можна почувствовать заранее, что время истекло..."

Навіть не знаю, читаючи Ремарка, важко зупинитися на якійсь цитаті, і сказати, що вона найкраща.Але деякі можна виділити як основоположні для нашого нинішнього існування, хоча й було написано роки й роки тому, і навіть в інших умовах життя.

"Вечная сцена!Слуги насилия, их жертва, а рядом - всегда и во все времена - третий, зритель, тот,что не в состоянии пошевелить пальцем, чтоб защитить, освободить жертву, потому что боится за свою собственную шкуру.И, может быть,поэтому именно его собственной шкуре всегда угрожает опасность..."

Кожен в житті зіштовхувався з тим, що його питали :"Як твої справи?,Як життя?, Як сам?"Зрештою, абсолютно безсенсові фрази, які задаються з тим самим автоматизмом, з яким ви на них відповідаєте, та ,мовляв, все по-троху, або добре, або ще якась нісенітниця.І обов"язково, ставите зустрічне питання, абсолютно таке ж безсенсове, але вас забов"язує якийсь етикет спілкування його ставити.І знову ж таки, очікуєте ті самі відповіді.
А от скажімо, я к ви реагуєте, коли вам починають в дійсності пояснювати, що не так?
Ха, думаю, що починаєте нервуватися, а інколи навіть злитися на вашого співрозмовника.Ну, ще б пак, гад такий, мало того, що я його впізнав, привітався, запитав, так ще й маю його нюні слухати?(звісно дана гіпотеза плюс мінус працює на близьких людях)
Чи, ще одне запитання, а чи багато з вас, відповідаючи :"Все добре, не парься..." насправді думало:"Ну подивись же мені в очі, запитай же що не так..."А натомість отримували типізоване продовження діалогу, без шансу на повернення.
Більшість не хоче знати ваші проблеми, навіть відчуваючи, що щось не так, страх відповідальності,навіть мінімальної - вислуховування, жене людину далі.Ми тупіємо, стаємо передбачуваними,і не здатними на щирість. А все починається з таких дрібниць.
Тому на питання як справи, я відповідаю - ВСЁ КАК У ЛЮДЕЙ.

Сложні щщі залого успєха

Знаєте, кращими ліками від ідіотичних станів є і назавжди залишаться прогулянки.
Зараз з вікном мороз у 5 градусів, а в мене температура 37.6.Але я вже більше не витримую.В даному випадку краще вмерти на ходу.
А взагалі, я скоро буду, як Кіса Вороб"янінов, лікуватися електрикою.
Всім чао, сподіваюся нікого не зустріну на нічних вулицях Чернігова.(щоб не заразити))))

"Ви же-накопители,окурки в табакерке
В планетарном вытрезвителе - последние берсерки..."(с)

Нарешті знайшов їх відео!!!

А єслі так?)))